Географія

Центральна садиба Марківської сільської ради. Розташоване за 54 км від районного центру і за 20 км від залізничної станції Вири. До територіальної громади Марківської сільської ради належать с. Марківка, с. Рудка і с. Перше Травня.

Історія

Слобідська Україна

В середині ХVІІ ст. на місці теперішнього села були вільні слобідські землі Лівобережної України, із великою кількістю лісового звіра, пернатої птиці та іншої дичини. Ці землі одержав старшина Сумського полку Марко Алфьоров від полковника Герасима Кондратьєва. Передача була оформлена «височайшими грамотами».

1665 на правому березі ріки Сула побудували перші будівлі. Марко Алфьоров був родом із Черкас. У 1666 відправився в Черкаси, звідки потім переселив селян в нове поселення Марківку.

Уже 1671 в Марківці побудовано храм. 23 листопада 1708 в Марківці відбулася сходка московських військ, які брали участь у Північній війні (1700-1721). Тут вирішено перевести штаб–квартиру до м. Лебедин. Попри близькість шведської та української армії, московські командири відсвяткували в с. Марківка іменини Меншикова - ката міста Батурин.

У складі Московської держави

У 1886 році с. Марківка було великим селом. Тут нараховувалось 350 дворів , а на початку ХХ ст. тут проживало 2300 чол. В селі були церква, лікарня, поштова станція і дві щорічні ярмарки. Влітку 1905 року біднота захопила пасовища, що належали поміщику. Для придушення виступу в село були прислані карателі, між ними сталась збройна сутичка.

Українська революція

Село у складі УНР з 1917. В роки російських інтервенцій тут побували війська Денікіна та Леніна, які грабували людей.

В 1919 році війська Махна визволили Марківку від комуністичних залог, які тероризували населення грабунками та соціальними експериментами. Щоправда, й самі реквізували товар на спиртовому заводі і запалили спирт в чанках, аби не дістався ворогу. Але населення врятувало завод від пожежі.

Період першої присутності комуністів

У 1924 році було впорядковано землеустрій серед селян с. Марківка. Земля розподілялась залежно від кількості їдаків у сім’ї. Колективні господарства в своєму розвитку пройшли три етапи: - І етап розпочався в 1929 році в період колективізації. У праці. куркулів почали відбирати сільськогосподарське знаряддя праці. Були відібрані олійниці, крупорушка. Це все стало належати машинотягливим товариствам.

- ІІ етап розпочався в 1930 році, коли ці товариства почали об’єднуватися в більші товариства – СОЗи ( товариства спільного обробітку землі). Усе знаряддя праці , а також коні, рогата худоба, , зерно здавали в СОЗи.

- ІІІ етап - 1931 рік, коли СОЗи розрослися й перетворилися у великі колективні господарства – артілі , слід відзначити , що в с. Марківка була ще одна форма колективного господарство – це комуна «Нове життя». Місцем її розташування став колишній поміщицький маєток біля хутора Рудка. У комуні жило 37 чоловік. Ця форма об’єднання дальшого розвитку не отримала. Згодом члени комуни ввійшли в сільськогосподарську артіль. Пізніше на території Марківської сільської ради організовувалось ще 4 колгоспи: Жовтневі сходи, Ворошилова, Червоний Колос, Сталіна.

Комуністичний голодомор

В роки Голодомору 1932-1933 років Марківка зазнала чималих втрат. Мав місце факт людоїдства, що є свідченням справжньої трагедії геноциду українського народу. 1941 село звільнили від сталіністів.

Марківка знову зайнята сталіністами 1943. На фронтах воювало 156 жителів – марківчан, 136 з них нагороджено за бойові заслуг. На увічнення пам’яті 84 жертв сталінських воєн в центрі села Марківка встановлено Меморіальний комплекс.

Період другої присутності комуністів

Після війни на території с. Марківка сільське господарство зазнавало чималих змін. З 1951 року з чотирьох колгоспів утворився один колгосп «Сталіна», а в 1960 році його було перейменовано на колгосп «Дружба», який проіснував до 1995 року, в 1995 році його реорганізовано в КСП «Дружба» , в 2000 році - в ПСП «Дружба» , з березня 2002 року – в ТОВ а/ф «Дружба». Серед керівників, які очолювали сільськогосподарське підприємство слід відмітити : Гордієнко ( в 60- х роках), Хижняк П.Т. (в 70-х роках), Шкурат О.О. – (80- 90- х роках ), Сорока Ю.М. – (з 2002 року ). Серед сільських голів слід відмітити Гуйва І.П. ( в 60- роках), Гупал Г.І. (70- 90 роки), Деркач В.Д. (2000- 2006 р.р.)

Звільнення України

В 1988 році до села було проведено газ. На сьогоднішній день газифіковано 357 дворів. До всіх центральних садиб підключено центральне опалення. Більшість вулиць у селі з твердим покриттям. Було збудовано двохповерховий дитсадок на 90 місць, їдальню, гуртожиток, аптеку, будинок побуту, двохповерховий житловий будинок, 13 індивідуальних житлових будинків, зерносховище, медичний профілакторій, контору сільськогосподарського підприємства, двохповерхову школу з кабінетною системою, адмінприміщення, в якому розташувались сільська рада, пошта та телефонна станція. На базі старого приміщення школи реконструювали Спасо – Преображенську Церкву.

В 1998 році в с. Марківка на території пройшло розпаювання земель, колгоспники одержали сертифікати на землю. А в 2001 році громадяни отримали державні акти на земельні частки/паї/.

Уродженці села

• Скринник Станіслав Самойлович, народився в 1932 року в с. Марківка, навчався в Марківській школі, потім в ремісничому училищі В 1962 році закінчив машинобудівний технікум . Йому присвоєний вищий кваліфікаційний розряд токаря. З 1960 року – токар Сумського заводу електронних мікроскопів (нині ВАТ «Selmi»). Зробив багато винаходів у виготовленні електронних мікроскопів. З 1964 року – вісім років був депутатом міської Ради. Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Жовтневої революції, медалями. З 1974 року - Герой Соціалістичної Праці.

• Низовий Іван Данилович народився в 1942 році у с. Марківка , після закінчення Марківської школи навчався на факультеті журналістики Львівського університету, на вищих літературних курсах при Літературному інституті ім. М.Горького, працював у пресі, нині проживає в Луганську. Автор багатьох збірок: «Провесінь», «Стебло», «Тобі моє серце», «Нема переводу» та інші. Лауреат премії ім.. братів Лепких. Поет, член Спілки письменників. Лауреат багатьох конкурсів та літературно – мистецьких премій, в тому числі імені Богдана і Левка Лепких та імені Олекси Гірника. Твори І.Д.Низового перекладалися російською, татарською, чуваською та іншими мовами. За більш як чотири десятиліття творчої діяльності видав шістдесят п’ять книжок., багато збірок. Живе й працює в м. Луганську.

• Уродженець с. Рудка, колишній завідувач молочно – товарною фермою, Кавалер Ордена Леніна М.Ф.Онопрієнко, який був депутатом Верховного скликання СРСР 1- го скликання.

• Уродженець с. Марківка Дачко Федір Терентійович, 1923 р.н., Герой Радянського Союзу зафорсування Дніпра сталінськими військами. В 1933 році утік із батьками від комуністичного терору голодом у с. Краснорічинське Ворошиловградської області.

• Уродженка с. Марківка Пигуль Валентина Іванівна, солістка ансамблю народної пісні «Родень».

• Кириленко Надія Іванівна, народилась в 1968 року в с. Марківка, після закінчення в 1985 році Марківської школи закінчила СДПІ ім. А.С.Макаренка. Працювала вчителем української мови та літератури у СШ №№15,3 м. Суми, Луциківській школі Білопільського району, Сумській класичній гімназії. З 1991 працює викладачем СДПІ ім. А.С.Макаренка (нині СДПУ ім.. А.С.Макаренка). Автор 10 наукових статей, кандидат філологічних наук (2000 р.)

• У селі проживає уродженка села Великород Тетяна Митрофанівна, яка народилась в 1915 році. Вона була першою жінкою-трактористкою.